I. Закон України "Про дошкільну освіту"
№2628-III, із змінами вiд 1 січня 2009 р.
Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, грунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні.
II.КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року №2222-IV
Законом України від 1 лютого 2011 року №2952-VI
Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу,
спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на самовизначення,
дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі
України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед
Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим
1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію – Основний Закон України.
III. Конвенція про права дитини
( Конвенцію ратифіковано Постановою ВР
N 789-XII ( 789-12 ) від 27.02.91 )
( Додатково див. Резолюцію ( 995_b10 ) від 21.12.95 )
( Додатково див. Факультативний протокол ( 995_b09 )
від 01.01.2000 )
Статус Конвенції див.( 995_ j24 )
Дата підписання Україною: 21 лютого 1990 р.
Набуття чинності для України: 27 вересня 1991 р.
Преамбула
Держави-учасниці цієї Конвенції,
вважаючи, що згідно з принципами, проголошеними в Статуті Організації Об'єднаних Націй, визнання властивої гідності, рівних і невід'ємних прав усіх членів суспільства є основою забезпечення свободи, справедливості і миру на землі,
беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи та сповнені рішучості сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі,
визнаючи, що Організація Об'єднаних Націй у Загальній декларації прав людини та в Міжнародних пактах про права людини проголосила і погодилась з тим, що кожна людина
має володіти всіма зазначеними у них правами і свободами без якої б то не було різниці за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, релігія, політичні або інші переконання, національне або
соціальне походження, майновий стан, народження або інші обставини, нагадуючи, що Організація Об'єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на
особливе піклування і допомогу,
впевнені в тому, що сім'ї як основному осередку суспільства і
природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів
і особливо дітей мають бути надані необхідні захист і сприяння, з
тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов'язання в рамках
суспільства,
визнаючи, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя,
любові і розуміння,
вважаючи, що дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності,
беручи до уваги, що необхідність у такому особливому захисті дитини була передбачена в Женевській декларації прав дитини 1924 року і Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, та визнана в Загальній декларації прав людини, в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (зокрема, в статтях 23 і 24), в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (зокрема, в статті 10), а також у статутах і відповідних документах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями благополуччя дітей,
беручи до уваги, що, як зазначено в Декларації прав дитини, "дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження",
посилаючись на положення Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та
їх всиновленні, на національному і міжнародних рівнях, Мінімальних стандартних правил Організації Об'єднаних Націй, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх ("Пекінські правила") та
Декларації про захист жінок і дітей в надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів, визнаючи, що в усіх країнах світу є діти, які живуть у виключно тяжких умовах, і що такі діти
потребують особливої уваги,
враховуючи належним чином важливість традицій і культурних цінностей кожного народу для захисту і гармонійного розвитку
дитини,
визнаючи важливість міжнародного співробітництва для поліпшення умов життя дітей в кожній країні, зокрема в країнах, що розвиваються.
IV. П О С Т А Н О В А
від 3 листопада 1993 р. N 896
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Київ
Про Державну національну програму "Освіта"
("Україна XXI століття")
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 576 (576-96-п)576-96-п від 29.05.96)
V. П О С Т А Н О В А
від 12 березня 2003 р. N 305
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Київ
Про затвердження Положення про
дошкільний навчальний заклад
Відповідно до статті 13 Закону України "Про дошкільну освіту"
VI. ЗАКОН УКРАЇНИ
Про пожежну безпеку
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 5 листопада 1997 року N 618/97-ВР,
від 18 листопада 1997 року N 642/97-ВР,
від 12 вересня 2002 року N 138-IV
Додатково див. рішення
Конституційного Суду України
від 3 червня 1999 року N 5-рп/99,
від 6 липня 1999 року N 8-рп/99.
Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.
VII. Статут КЗ " Широківський ЗДО №6 "